10 вересня — це не просто дата в календарі. Це день, коли весь світ нагадує: людина, яка думає про суїцид, не мусить залишатись наодинці зі своїм болем. У 2025 році українці пережили дуже багато: війну, розлуки, втрати, переселення, тривогу за майбутнє. Тому діяти сьогодні — значить дарувати надію, розуміння і підтримку тим, хто цього потребує.

Що відбувається в серці того, хто страждає

Біль часто прихований. Людина може посміхатись, але в думках — страх, сум, відчуття, що ніхто не чує. Може здатися, що її емоції — тягар, непотрібні іншим. Іноді цей біль довго накопичується: тривога, ниточка за ниточкою, від неспокою до безнадії. Коли здається, що всі ресурси закінчилися — це той момент, коли підтримка має бути поруч.

Детальні тривожні сигнали, які важливо бачити

• Значне відчуження: людина раптово перестає спілкуватися з друзями, їй важко ходити в школу чи на роботу, навіть те, що раніше приносило радість — тепер байдужість або зневіра.
• Часті думки про смерть, про кінець, про втрату сенсу. Це можуть бути прямі слова чи натяки: «Навіщо мені це все», «Краще було б, якби мене не було». Не ігноруйте такі вислови.
• Поведінка зі знаками небезпеки: підготовка — наприклад, розпродаж речей, збирання коштів, святі чи прощальні листи; пошук способів, щоб накласти шкоду собі; експерименти з лікарствами або іншими засобами.
• Фізичні реакції: безсоння чи надто довгий сон, апетит може пропасти або навпаки — їжа здається важким обов’язком; тіла реагують — головний біль, серцебиття, дихання частішає, самопочуття загалом втомлене.
• Кризові емоції, які здаються надто важкими: безнадія, провина, сором, відчуття власної неспроможності; плутанина в думках, коли здається, що все звернулось «навпаки». Любов, вдячність, мрії — усе може здаватися чужим чи недосяжним.

Що саме зробити, щоб бути поруч

• Слухати — не судити. Дати людині слово, не перебивати, не говорити, що «все пройде» чи «не драматизуй», а показати, що її біль важливий, що ви поруч.
• Запитати прямо, але делікатно: «Мені боляче бачити, що тобі важко. Чи думаєш про те, щоб не бути поруч? Щоб усе скінчилося?» Це може страшити, але часто дає людині можливість виговоритися — і це вже знімає частину тиску.
• Пропонувати маленькі речі одразу: пішли разом на прогулянку, подивимось фільм, поговорімо про щось інше, просто сімейна вечеря чи чашка чаю може змінити багато.
• Переконати звернутися до спеціаліста — психолога, психотерапевта, льінії допомоги. Якщо людина боїться чи не знає як — допомогти знайти контакт, супроводити її до першої зустрічі.
• Подбати про власну сталість. Якщо ви підтримуєте когось — і вам потрібна опора. Поговоріть із кимось, поділіться тим, що вас хвилює, не носіть тягар зі страхом зробити щось не так.

Ресурси в Україні, куди звернутись

В Україні вже є організації, ініціативи та сервіси, готові допомогти — часто безкоштовно та конфіденційно:

• «UA Mental Help» — фонд, який надає психологічну підтримку онлайн українською, діє щодня. Працюють з реальною тривогою, кризами, втратами. 
• Проєкт «Разом з тобою» — підтримка тим, чия реальність змінилась через війну: консультації, групи підтримки, офлайн та онлайн формати. 
• Ініціатива «Небайдуже» — волонтерська служба психологів і психотерапевтів, яка готова бути поруч з дорослими, підлітками, переселенцями. 
• Сервіс «Розкажи мені» — онлайн-платформа, де можна звернутись за допомогою в моменти тривоги, аварійних емоцій, почуття, що не справляюсь.
• Програма «Як ти?» — матеріали самодопомоги, інформація, можливість знайти гарячу лінію чи спеціаліста, навчання і підтримка для дітей, підлітків і дорослих.

Де шукати допомогу в Україні

• Lifeline Ukraine — короткий номер 7333 (цілодобово; підтримка для всіх, початково — для ветеранів і їхніх родин).
• Перелік перевірених гарячих ліній в Україні (за темами: тривога, депресія, суїцид, насильство тощо) — довідник «Find a Helpline».
• У разі невідкладної небезпеки — телефонуйте екстреним службам та звертайтесь до найближчого медзакладу.

Якщо ви читач за межами України, у багатьох країнах працює короткий номер 988 (США): дзвінок або текст на 988 з’єднує з фахівцями цілодобово. Перевірте локальні ресурси у вашій країні. 

Про важливість діалогу та спільної підтримки

Коли говориш із іншою людиною про біль, ти робиш найважливіше — даєш їй право на те, щоб її чули. Іноді ти навіть не знаєш, як це допоможе — але просто бути поруч уже значить багато. Людина, яка була готова мовчати, зможе відкритися, якщо відчуває, що десь є безпечне місце, де не осудять.

Спільнота — це коли школа, друзі, сім’я, волонтери — всі можуть зіграти свою роль. Коли говорять у школі про емоції, коли вчителі не уникатимуть тем, коли батьки питають, як справи, коли є місця, де підліткам можна поділитись тим, що їх турбує — тоді багато тиску спадає.

Що можеш зробити ти

Якщо читаєш це — значить, ти можеш зробити різницю:

• Запитай у друга чи знайомого: «Як ти?» — не просто формально, а від серця. Слухай, коли відповідає.
• Поширюй інформацію про ресурси: якщо знаєш телефон гарячої лінії чи сайт, поділись — часто люди не звертаються просто тому, що не знають, де знайти допомогу.
• У школі чи групі друзів ініціюй дискусію про емоції — може через малюнок, письмо, відео, гру — все, що дозволить дітям і підліткам сказати: «мені важко» і не боятись.
• Не залишай тих, хто поруч болить — іноді саме твоя присутність, твоє тихе «я з тобою», може стати тим, що зупинить плач, зупинить думки про те, що виходу немає.

Питати «Як ти?» — це не дрібниця. Це крок, який може зупинити трагедію. 10 вересня — гарний привід почати цю звичку, але розмова й підтримка потрібні щодня. Змінюючи наратив — від мовчання до турботи — ми збільшуємо шанси, що хтось поряд отримає допомогу вчасно.