Сучасні діти в Україні ростуть у світі гаджетів та відеоігор. Для багатьох підлітків ігри стали улюбленим дозвіллям і способом втекти від стресів. Після пандемії та воєнних потрясінь останніх років чимало молоді шукає втіху у віртуальному світі. Восени, коли дні стають коротшими і настрій нерідко погіршується, ризик заглибитися в ігри лише зростає. Як відрізнити звичайне захоплення від небезпечної залежності та своєчасно помітити перші тривожні сигнали?

Медичні фахівці б’ють на сполох, закликаючи батьків уважно стежити за можливими ознаками ігрової залежності у дітей. Раннє виявлення таких «тривожних дзвіночків» є вкрай важливим, адже надмірне захоплення іграми може призвести до зниження успішності в школі, соціальної ізоляції та навіть проблем зі здоров’ям. Нижче – основні симптоми, що сигналізують про те, що дитина могла втратити контроль над своїм ігровим захопленням.

Перші сигнали ігрової залежності

• Нав’язлива зацікавленість іграми: дитина постійно думає і говорить про комп’ютерні ігри, навіть у неробочий час або під час інших занять.
• Збільшення часу за екраном: поступово проводить все більше годин у грі, часто забуваючи про навчання, домашні обов’язки чи навіть про сон і їжу. Будь-які спроби обмежити час гри закінчуються невдачею.
• Реакція відміни (ломка): якщо відібрати гаджет або заборонити грати, підліток стає дратівливим, нервовим чи навіть агресивним. Настрій помітно погіршується без доступу до гри.
• Втрата інтересу до інших занять: дитина нехтує колишніми хобі, спортом, не бажає гуляти з друзями або проводити час із сім’єю. Реальні захоплення більше не приносять радості.
• Проблеми в навчанні та побуті: погіршуються оцінки у школі, з’являються пропуски занять. Підліток може ігнорувати повсякденні обов’язки, порядок у кімнаті, власну гігієну заради ще однієї гри.
• Обман заради гри: залежна від ігор дитина часто приховує справжній час, проведений за комп’ютером. Може обманювати батьків, кажучи, що “ще 5 хвилин”, а сама грає ночами. Також використовує будь-яку вільну хвилину для гри, нехтуючи режимом дня.
• Втеча у віртуальний світ: ігри стають способом утекти від реальних проблем, тривоги чи поганого настрою. Підліток грає, щоб не думати про неприємності, і це стає головним методом заспокоєння.

Якщо ви помітили декілька таких симптомів у поведінці своєї дитини, варто негайно замислитися про допомогу. Ігрова залежність не виникає з нізвідки – зазвичай у житті дитини є причини, що штовхають її у віртуальний світ. Завдання батьків – правильно відреагувати і допомогти підлітку повернути баланс між грою та реальним життям.

Як реагувати батькам

• Встановити чіткі правила і обмеження: домовтеся про максимальний час на ігри щодня (наприклад, не більше 1–2 годин після виконання уроків). Стежте, щоб ігри не заважали навчанню, сну та іншим обов’язкам.
• Заохочувати альтернативні заняття: допоможіть дитині знайти цікаві справи поза екраном. Спорт, прогулянки, творчі гуртки, читання чи настільні ігри – все це може замінити комп’ютерні розваги і принести не менше задоволення. Збалансований розпорядок дня (навчання, активність, хобі, відпочинок) зменшить час на гаджети природним чином.
• Проводити більше часу разом: знайдіть спільні заняття, які цікаві і вам, і підлітку. Наприклад, влаштовуйте сімейні виходи, грайте у настільні ігри, разом перегляньте фільм або навіть подивіться, як дитина грає у свою улюблену гру. Живе спілкування та увага батьків зміцнюють довіру, тож у дитини буде менше потреби «тікати» у гру.
• Контролювати контент і безпеку: дізнайтеся, у що саме грає ваша дитина. Переконайтеся, що ігри відповідають її віку та не містять надмірної жорстокості. Пояснюйте підлітку про ризики надмірного захоплення іграми та чому важливо дотримуватися меж часу. За потреби скористайтеся функціями батьківського контролю на пристроях, щоб обмежити тривалість ігор.
• Показувати позитивний приклад: діти вчаться на прикладі батьків. Якщо тато чи мама самі цілодобово «сидять в телефоні» або грають, дитині важко зрозуміти, чому їй не можна. Намагайтеся демонструвати збалансований підхід – відкладайте гаджети під час сімейних справ, читайте, займайтеся спортом. Показуйте, що реальне життя цікаве та важливе.
• Не боятися звернутися по допомогу: якщо ситуація виходить з-під контролю і власних зусиль недостатньо, зверніться по консультацію до дитячого психолога або психотерапевта. Фахівець допоможе знайти причини залежності та підкаже найкращі методи корекції поведінки. Вчасна професійна підтримка убереже підлітка від серйозних наслідків у майбутньому.

Пам’ятайте, що ігрова залежність – це не примха, а реальна проблема, яка може прогресувати. Проте з правильним підходом її можна подолати. Найголовніше – увага до дитини, відкрите спілкування і готовність підтримати. Осінній спад настрою та посилення тяги до гри варто сприймати як сигнал діяти – стати ближчими до своєї дитини та допомогти їй знайти баланс між цифровим світом і реальністю. Це збереже психологічне і фізичне здоров’я підлітка у 2025 році й надалі.