Емоційне вигорання — це не просто втома, яку можна подолати чашкою кави чи вихідними. Це стан, коли душа й тіло кричать “досить”, але зупинитися неможливо. Особливо вразливі до нього медики, волонтери, військові та всі, хто щодня віддає себе заради інших.

Уявіть медсестру, яка працює 12-годинні зміни в реанімації, волонтера, який місяцями живе в зоні бойових дій, чи військового, що бачить смерть щодня. Ці люди — герої, але навіть герої мають межу. Емоційне вигорання стало справжньою епідемією у професіях, пов’язаних із допомогою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2024 році 42% медичних працівників у світі повідомляли про симптоми вигорання. У зонах конфліктів цей показник ще вищий. Ця стаття — не лише про проблему, а й про рішення. Ми пояснимо, чому вигорання — це не слабкість, а закономірний результат надмірного навантаження, і як із ним боротися.

Що таке емоційне вигорання?

Емоційне вигорання — це стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, спричинений тривалим стресом, зазвичай у професійному середовищі. Термін у 1974 році ввів американський психолог Герберт Фройденбергер, який помітив, що працівники соціальних служб втрачають мотивацію та енергію через надмірну віддачу. У 2019 році ВООЗ офіційно внесла вигорання до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як професійний феномен, код QD85.

Чим вигорання відрізняється від інших станів?

Вигорання — це не депресія, хоча вони можуть перетинатися. Ось ключові відмінності:

Стан	Основна причина	Симптоми	Сфера впливу
Емоційне вигорання	Хронічний професійний стрес	Втома, цинізм, втрата мотивації	Переважно робота
Депресія	Біологічні, психологічні, соціальні фактори	Смуток, втрата інтересу до життя загалом	Усі аспекти життя
Хронічний стрес	Постійне напруження без відновлення	Дратівливість, тривожність	Робота та особисте життя

На відміну від стресу, який може бути тимчасовим, вигорання — це хронічний стан, коли людина відчуває себе “порожньою”.

Групи ризику: Хто на межі?

Емоційне вигорання не обирає випадково. Воно чатує на тих, чия робота чи діяльність пов’язана з високою емоційною віддачею. Розгляньмо ключові групи ризику.

Медики: Серце на межі

Медики працюють у середовищі, де кожен день — це боротьба за життя. Під час пандемії COVID-19 у 2020–2022 роках 60% медичних працівників у Європі повідомляли про вигорання. Чому?

• Висока відповідальність: Помилка може коштувати життя.
• Надмірні зміни: 12–16 годин роботи без перерви.
• Емоційна залученість: Співчуття до пацієнтів виснажує.

Волонтери: Допомога без меж

Волонтери часто кидаються в кризові ситуації — від гуманітарної допомоги до роботи в зонах війни. Наприклад, в Україні після 2022 року тисячі волонтерів працювали без відпочинку, розвозячи їжу чи евакуюючи людей.

• Відсутність меж: Волонтери рідко мають чіткий графік.
• Почуття провини: Неможливість допомогти всім призводить до самокритики.
• Вторинна травматизація: Свідчення страждань інших ранить психіку.

Військові: Життя в екстремальних умовах

Військові стикаються з унікальними викликами: бойовий стрес, втрата побратимів, моральні дилеми. Дослідження 2023 року показало, що 35% ветеранів в Україні мають ознаки вигорання або ПТСР.

• Травматичний досвід: Постійна загроза життю.
• Ізоляція: Відірваність від сім’ї та цивільного життя.
• Моральний тиск: Рішення, які суперечать цінностям.

Інші помічники

Соціальні працівники, психологи, вчителі — усі, хто працює з людьми, ризикують вигоріти. Наприклад, психологи, які допомагають жертвам війни, можуть “підхопити” їхній біль, що називається вторинною травматизацією.

Причини емоційного вигорання

Емоційне вигорання — це результат складної взаємодії зовнішніх, внутрішніх і специфічних факторів. Розберемо їх детально, щоб зрозуміти, чому одні люди “згорають”, а інші витримують.

Зовнішні фактори: Тиск системи

Зовнішні причини часто пов’язані з умовами роботи чи середовищем, які людина не завжди може контролювати. Ось ключові з них:

• Надмірне робоче навантаження:
  • Медики можуть працювати 80–100 годин на тиждень, особливо в кризових умовах, як під час пандемії COVID-19. Наприклад, у 2020 році в Італії лікарі спали в коридорах між змінами.
  • Волонтери в зонах конфліктів часто беруть на себе кілька ролей: логістика, психологічна підтримка, збір коштів.
• Недостатня підтримка:
  • Відсутність визнання від керівництва чи суспільства демотивує. Наприклад, волонтери в Україні нерідко стикаються з критикою, якщо їхня допомога здається “недостатньою”.
  • Брак ресурсів (медичне обладнання, фінансування) змушує працівників компенсувати це власними силами.
• Кризові умови:
  • Війна, пандемія чи економічна нестабільність створюють фон хронічного стресу. У 2022 році в Україні 70% медиків у прифронтових зонах повідомляли про перевантаження через наплив поранених.
• Бюрократія та тиск:
  • Медики витрачають години на заповнення документів, що відбирає час від пацієнтів.
  • Військові стикаються з жорсткою ієрархією, яка може ігнорувати їхні психологічні потреби.

Внутрішні фактори: Ворог у голові

Індивідуальні особливості особистості можуть посилювати ризик вигорання. Ось що відіграє роль:

• Перфекціонізм:
  • Медики часто прагнуть врятувати всіх, але це неможливо. Наприклад, хірург, який звинувачує себе за втрату пацієнта, ризикує швидше вигоріти.
  • Волонтери можуть відчувати провину, якщо їхня допомога не вирішує всіх проблем.
• Надмірна емпатія:
  • Постійне співчуття виснажує. Психологи, які працюють із жертвами насильства, “вбирають” їхній біль, що призводить до вторинної травматизації.
• Низька стресостійкість:
  • Люди, які не вміють справлятися зі стресом (наприклад, через брак навичок релаксації), швидше досягають межі.
• Проблеми з особистими межами:
  • Багато помічників не можуть сказати “ні” додатковим завданням, боячись підвести інших.
• Нереалістичні очікування:
  • Нові волонтери можуть думати, що змінять світ за місяць, але стикаються з реальністю, що прогрес повільний.

Специфічні фактори: Унікальні тригери

Кожна професія має свої “спускові гачки”:

• Для медиків:
  • Страх професійної помилки, яка може коштувати життя.
  • Постійна взаємодія з горем (смерть пацієнтів, важкі діагнози).
• Для волонтерів:
  • Почуття безсилля, коли ресурсів не вистачає (наприклад, неможливість забезпечити всіх біженців їжею).
  • Конфлікти в команді через різницю в поглядах.
• Для військових:
  • Моральні дилеми: необхідність приймати рішення, які суперечать цінностям.
  • Втрата побратимів, що викликає почуття провини (“чому не я?”).
  • Хронічна небезпека, яка тримає нервову систему в напрузі.
• Для інших помічників:
  • Соціальні працівники стикаються з байдужістю системи, що демотивує.
  • Вчителі можуть відчувати тиск від батьків і адміністрації, не отримуючи подяки.

Таблиця причин

Категорія	Приклади	Вплив
Зовнішні	Надмірні зміни, брак ресурсів, критика, кризи	Створюють хронічний стрес
Внутрішні	Перфекціонізм, емпатія, низька стресостійкість, погані межі	Посилюють сприйняття стресу
Специфічні	Страх помилки (медики), безсилля (волонтери), моральний тиск (військові)	Унікальні для кожної професії тригери

Симптоми: Як розпізнати вигорання?

Емоційне вигорання розвивається поступово, але його можна впізнати, якщо знати, на що звертати увагу. Воно проявляється на фізичному, емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях, проходячи три основні фази.

Фази розвитку вигорання

1. Початкова фаза (надмірна залученість):
   • Людина працює понаднормово, ігноруючи втому.
   • Наприклад, медик бере додаткові зміни, вважаючи, що “без нього не впораються”.
   • Характерні ознаки: ентузіазм, але з першими ознаками втоми.
2. Прогресуюча фаза (виснаження):
   • З’являються дратівливість, цинізм, відчуття, що робота не має сенсу.
   • Волонтер може почати думати: “Навіщо я це роблю? Все марно”.
   • Симптоми стають помітними для оточення.
3. Хронічна фаза (деперсоналізація):
   • Повна апатія, відчуття себе “машиною”. Людина втрачає зв’язок із собою.
   • Військовий може ставитися до бойових завдань як до рутини, втрачаючи емпатію.

Типи симптомів

Вигорання зачіпає всі аспекти життя. Ось детальний розподіл:

Фізичні симптоми

• Хронічна втома: Навіть після сну людина відчуває себе виснаженою.
• Порушення сну: Безсоння або, навпаки, надмірна сонливість. Наприклад, медсестра може прокидатися вночі, думаючи про роботу.
• Фізичні прояви: Головний біль, біль у м’язах, проблеми з травленням.
• Зниження імунітету: Часті застуди через ослаблення організму.
• Підвищений тиск: Хронічний стрес викликає гіпертонію.

Емоційні симптоми

• Почуття порожнечі: Відчуття, що “всередині нічого не лишилося”.
• Цинізм і відстороненість: Медик може почати ставитися до пацієнтів як до “випадків”, а не людей.
• Втрата мотивації: Волонтер, який раніше горів ідеєю, тепер не бачить сенсу в допомозі.
• Дратівливість: Дрібниці, як затримка колеги, викликають спалахи гніву.
• Почуття провини: Військовий може звинувачувати себе за втрати, навіть якщо вони не залежали від нього.

Когнітивні симптоми

• Проблеми з концентрацією: Неможливість зосередитися на завданнях. Наприклад, психолог забуває деталі сесій із клієнтами.
• Забудькуватість: Пропуск важливих зустрічей чи дедлайнів.
• Зниження продуктивності: Робота, яка раніше займала годину, тепер тягнеться весь день.
• Негативне мислення: Постійні думки на кшталт “я ні на що не здатен”.

Поведінкові симптоми

• Соціальна ізоляція: Людина уникає друзів, рідних, колег.
• Уникнення обов’язків: Медик може “хворіти”, щоб не виходити на зміну.
• Залежності: Зловживання алкоголем, їжею чи навіть надмірне заняття спортом як спосіб “втекти” від проблем.
• Агресія або пасивність: Волонтер може зриватися на колег або, навпаки, стати апатичним.

Таблиця симптомів

Тип симптомів	Ознаки	Приклад
Фізичні	Втома, безсоння, головний біль, слабкий імунітет	Медик постійно хворіє через стрес
Емоційні	Порожнеча, цинізм, втрата мотивації, дратівливість	Волонтер думає, що його робота марна
Когнітивні	Проблеми з пам’яттю, концентрацією, негативні думки	Психолог забуває деталі розмов із клієнтами
Поведінкові	Ізоляція, уникнення роботи, залежності, агресія	Військовий уникає спілкування з родиною

Як перевірити себе?

Якщо ви помічаєте хоча б 3–4 симптоми, які тривають понад місяць, це привід звернутися до психолога. Наприклад, якщо ви постійно втомлені, дратуєтеся через дрібниці та втратили інтерес до роботи, це може бути вигорання.

Наслідки: Чим загрожує вигорання?

Емоційне вигорання — це не просто “поганий період”. Якщо його ігнорувати, воно руйнує здоров’я, кар’єру та стосунки. Розгляньмо наслідки на трьох рівнях.

Особисті наслідки: Руйнування здоров’я та життя

• Фізичне здоров’я:
  • Хронічні хвороби: Гіпертонія, діабет 2-го типу, серцеві захворювання. Дослідження 2023 року показало, що медики з вигоранням на 40% частіше мають серцеві проблеми.
  • Ослаблення імунітету: Постійні інфекції через стрес.
• Психічне здоров’я:
  • Депресія: Вигорання може перерости в клінічну депресію, якщо не втрутитися.
  • Тривожні розлади: Постійне відчуття неспокою чи паніки.
  • ПТСР: Особливо у військових, де вигорання поєднується з травматичним досвідом.
• Особисте життя:
  • Конфлікти в сім’ї: Дратівливість призводить до сварок із рідними.
  • Втрата інтересу до хобі: Людина перестає займатися тим, що раніше приносило радість.
  • Самотність: Ізоляція від друзів і близьких через апатію.

Професійні наслідки: Кінець кар’єри

• Зниження якості роботи:
  • Медики допускають помилки через неуважність. Наприклад, у США 10% лікарських помилок пов’язують із вигоранням.
  • Волонтери втрачають ефективність, що впливає на всю команду.
• Професійні конфлікти:
  • Дратівливість призводить до сварок із колегами чи керівництвом.
  • Військові можуть втрачати довіру команди через апатію.
• Втрата кар’єри:
  • Багато хто кидає улюблену справу. У 2024 році 15% медиків у Європі залишили професію через вигорання.
  • Волонтери припиняють діяльність, відчуваючи, що “більше не можуть”.

Соціальні наслідки: Хвиля впливу

• Командна робота:
  • Вигорання одного працівника знижує мотивацію всієї команди. Наприклад, якщо медсестра в реанімації втрачає енергію, це впливає на колег.
• Якість допомоги:
  • Пацієнти чи підопічні отримують гіршу підтримку. Медик із цинізмом може ігнорувати скарги, а волонтер — формально виконувати завдання.
• Суспільний вплив:
  • Вигорання медиків послаблює систему охорони здоров’я, особливо в кризових регіонах.
  • Втрата волонтерів зменшує гуманітарну підтримку, що критично в зонах конфліктів.

Таблиця наслідків

Рівень	Наслідки	Приклад
Особисті	Хвороби, депресія, конфлікти в сім’ї, самотність	Медик хворіє на гіпертонію через стрес
Професійні	Помилки, конфлікти, втрата кар’єри	Волонтер кидає діяльність через виснаження
Соціальні	Погіршення командної роботи, зниження якості допомоги, суспільні втрати	Пацієнти отримують гіршу допомогу через цинізм медика

Профілактика та подолання: Як повернути себе до життя?

Емоційне вигорання — це не вирок. Існують перевірені стратегії, які допомагають його уникнути або подолати. Вони діють на індивідуальному, організаційному, соціальному та психотерапевтичному рівнях. Ось детальний план дій, який допоможе повернути контроль над своїм життям.

Індивідуальні стратегії: Дбаємо про себе

Індивідуальні практики — це те, що ви можете зробити самостійно, щоб захистити своє психічне та фізичне здоров’я. Вони не потребують великих ресурсів, але вимагають дисципліни та усвідомленого підходу.

1. Встановлення особистих меж:
   • Чому це важливо? Без чітких меж між роботою та особистим життям ви ризикуєте “жити” на роботі. Наприклад, волонтери часто відповідають на повідомлення о 2-й ночі, що виснажує.
   • Як це зробити?
     • Визначте робочий графік і дотримуйтесь його. Наприклад, медики можуть домовитися не брати зміни довше 12 годин.
     • Навчіться казати “ні” додатковим завданням. Фраза “Я не можу цього зробити зараз, але повернуся до вас завтра” може врятувати ваш ресурс.
     • Вимкніть робочі повідомлення після 20:00 або у вихідні.
   • Приклад: Медсестра Олена відмовилася від нічних змін двічі на тиждень і почала відчувати себе менш виснаженою.
2. Практики самодопомоги:
   • Чому це працює? Стрес накопичується в тілі та мозку, але регулярні практики допомагають “перезавантажитися”.
   • Конкретні дії:
     • Mindfulness і медитація: 10 хвилин щоденної медитації знижують рівень кортизолу (гормону стресу) на 20%, за даними досліджень 2023 року. Використовуйте додатки, як Headspace, або просто зосередьтеся на диханні.
     • Фізична активність: Прогулянка, йога чи навіть 15 хвилин танців під улюблену музику покращують настрій і знімають напругу. Для військових, які звикли до фізичних навантажень, пробіжка може стати способом “випустити пару”.
     • Дихальні вправи: Техніка “4-7-8” (вдих на 4 секунди, затримка на 7, видих на 8) заспокоює нервову систему за 2–3 хвилини.
   • Приклад: Волонтер Тарас щодня робить 10-хвилинну прогулянку після роботи, що допомагає йому “відключитися” від стресу.
3. Тайм-менеджмент і делегування:
   • Чому це потрібно? Хаотичний графік і надмірна відповідальність посилюють вигорання.
   • Як організувати?
     • Використовуйте техніку “Pomodoro” (25 хвилин роботи, 5 хвилин відпочинку) для підвищення продуктивності.
     • Складіть список завдань і позначте пріоритети. Наприклад, медик може спочатку завершити термінові процедури, а документацію відкласти на кінець зміни.
     • Делегуйте завдання колегам. Волонтери можуть передати частину логістики іншим членам команди.
   • Приклад: Соціальний працівник Марія почала планувати тиждень у неділю, що скоротило її стрес на 30%.
4. Саморефлексія та ведення щоденника:
   • Чому це ефективно? Запис думок допомагає розпізнати тригери вигорання та відстежити прогрес.
   • Як це робити?
     • Щовечора записуйте 3 речі, за які ви вдячні, і 1 річ, яка вас турбує. Це допомагає змістити фокус із негативу.
     • Ставте собі питання: “Що я можу зробити завтра, щоб почуватися краще?”
   • Приклад: Психолог Ірина веде щоденник, де аналізує свої емоції після сесій із клієнтами, що допомагає уникнути вторинної травматизації.

Організаційні заходи: Роль системи

Організації, де працюють медики, волонтери чи військові, відіграють ключову роль у профілактиці вигорання. Ось що вони можуть зробити:

1. Психологічна підтримка:
   • Що це? Регулярні супервізії (групові чи індивідуальні сесії з психологом) дозволяють працівникам “виговоритися” та отримати підтримку.
   • Як впровадити?
     • Організувати щотижневі супервізії для медиків і волонтерів. Наприклад, у Канаді програма “Wellness Together” пропонує медикам безкоштовні консультації.
     • Створити “гарячу лінію” для екстреної психологічної допомоги, доступну 24/7.
   • Ефект: Дослідження 2024 року показало, що медики, які брали участь у супервізіях, на 35% рідше відчували вигорання.
2. Покращення умов праці:
   • Чому це важливо? Надмірні зміни та брак ресурсів — головні тригери вигорання.
   • Конкретні кроки:
     • Скоротити тривалість змін. Наприклад, у Великобританії максимальна зміна медиків у реанімації — 10 годин.
     • Забезпечити обладнанням і персоналом, щоб зменшити навантаження. У 2023 році лікарні в Польщі найняли додаткових медсестер, що знизило вигорання на 20%.
     • Створити кімнати відпочинку з комфортними умовами (диван, чайник, тиха музика).
   • Приклад: У прифронтовій лікарні в Україні відкрили кімнату релаксації, де медики можуть відпочити 15 хвилин між змінами.
3. Навчання керівників:
   • Чому це потрібно? Керівники часто не помічають ознак вигорання у підлеглих.
   • Що робити?
     • Проводити тренінги з розпізнавання симптомів вигорання (дратівливість, зниження продуктивності).
     • Вчити емпатичному лідерству: замість критики пропонувати підтримку.
   • Приклад: У програмі для волонтерів “ДопомогаUA” координатори пройшли курс із психологічної підтримки, що покращило атмосферу в команді.
4. Програми оздоровлення:
   • Що це? Ініціативи, які підтримують фізичне та психічне здоров’я працівників.
   • Приклади:
     • Безкоштовні заняття йогою чи фітнесом для медиків.
     • Доступ до додатків для медитації чи знижки на спортзали.
     • Організація виїзних заходів для командного згуртування (наприклад, походи для волонтерів).
   • Ефект: У США лікарні, які впровадили програми оздоровлення, скоротили плинність кадрів на 25%.

Соціальна підтримка: Сила спільноти

Суспільство та спільноти можуть допомогти зменшити вигорання, створюючи мережу підтримки.

1. Групи взаємодопомоги:
   • Що це? Зустрічі, де медики, волонтери чи військові діляться досвідом і підтримують одне одного.
   • Як організувати?
     • Створити онлайн-форуми чи офлайн-групи за професіями. Наприклад, у 2024 році в Україні запустили групу для медсестер, де вони обговорюють стрес.
     • Залучити модератора (психолога), щоб спрямовувати розмову.
   • Ефект: Учасники таких груп на 40% рідше відчувають ізоляцію, за даними досліджень.
2. Суспільна обізнаність:
   • Чому це важливо? Люди часто недооцінюють працю медиків чи волонтерів, що посилює їхнє вигорання.
   • Що робити?
     • Запускати кампанії в медіа про важливість психічного здоров’я. Наприклад, кампанія #ThankYouMedics у Великобританії підвищила моральний дух медиків.
     • Заохочувати вдячність: просте “дякую” від пацієнта може зменшити цинізм.
   • Приклад: У 2023 році в Україні волонтери отримали листи подяки від громад, що повернуло їм мотивацію.
3. Сімейна підтримка:
   • Як допомогти? Рідні можуть створювати “безпечний простір”, де людина може виговоритися без осуду.
   • Поради для близьких:
     • Слухайте, не даючи порад, якщо вас не просять.
     • Допомагайте з побутовими справами, щоб звільнити час для відпочинку.
   • Приклад: Дружина військового Андрія взяла на себе домашні справи, що дало йому час на відновлення.

Психотерапія: Професійна допомога

Коли вигорання досягає прогресуючої чи хронічної фази, потрібна допомога фахівця. Ось які методи ефективні:

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):
   • Як працює? Допомагає змінити негативні думки (наприклад, “я ні на що не здатен”) на конструктивні.
   • Для кого? Підходить для медиків і волонтерів, які борються з перфекціонізмом чи почуттям провини.
   • Ефект: За 8–12 сесій КПТ знижує симптоми вигорання на 50%, за даними досліджень 2024 року.
2. EMDR (десенсибілізація та переробка рухами очей):
   • Як працює? Зменшує вплив травматичних спогадів, обробляючи їх через рухи очей.
   • Для кого? Ідеально для військових із ПТСР, які пережили втрати чи бойовий стрес.
   • Ефект: За 6–10 сесій знижує тривожність і флешбеки на 70%.
3. Групова терапія:
   • Як працює? Учасники діляться досвідом у безпечному середовищі, що зменшує ізоляцію.
   • Для кого? Підходить для всіх груп ризику, особливо для тих, хто відчуває самотність.
   • Ефект: Учасники групової терапії на 45% частіше повертаються до роботи з новою мотивацією.
4. Менш поширені методи:
   • Арт-терапія: Малювання чи ліплення допомагають виразити емоції без слів. Ефективно для волонтерів, які не люблять говорити про почуття.
   • Тілесно-орієнтована терапія: Знімає напругу через роботу з тілом (наприклад, масажі чи вправи). Корисно для військових із хронічним стресом.

Таблиця стратегій профілактики та подолання

Рівень	Стратегія	Конкретні дії	Ефект
Індивідуальні	Встановлення меж, самодопомога, тайм-менеджмент	Вимкнути повідомлення після 20:00, медитація, планування дня	Зниження стресу на 20–30%
Організаційні	Психологічна підтримка, покращення умов	Супервізії, скорочення змін, кімнати відпочинку	Скорочення вигорання на 20–35%
Соціальні	Групи взаємодопомоги, суспільна обізнаність	Форум для медиків, кампанії подяки	Зменшення ізоляції на 40%
Психотерапія	КПТ, EMDR, групова терапія	8–12 сесій КПТ, 6–10 сесій EMDR, щотижневі групові зустрічі	Зниження симптомів на 50–70%

Практичний чек-лист для профілактики

1. Щодня:
   • 10 хвилин медитації чи дихальних вправ.
   • 15–30 хвилин фізичної активності.
   • Запис 3 речей, за які ви вдячні.
2. Щотижня:
   • Один вихідний без робочих завдань.
   • Зустріч із друзями чи рідними.
   • Планування наступного тижня.
3. Щомісяця:
   • Сесія з психологом або супервізія.
   • Оцінка рівня стресу (чи є симптоми вигорання?).
   • Один день для хобі чи релаксу.

Висновки: Час дбати про себе

Емоційне вигорання — це не слабкість, а сигнал, що ви віддали занадто багато. Медики, волонтери, військові та всі, хто допомагає іншим, заслуговують на підтримку. Розпізнавайте симптоми, звертайтеся по допомогу та пам’ятайте: щоб рятувати інших, спочатку потрібно врятувати себе. Закликаємо суспільство та організації підтримувати тих, хто тримає нас на плаву. Системні зміни — від скорочення робочих годин до доступної психологічної допомоги — можуть змінити ситуацію. Давайте зробимо так, щоб герої не вигорали.